Історія справи

Постанова ВССУ від 28.02.2024 року у справі №385/284/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 385/284/23

провадження № 61-15988св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Олена»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Олена» (далі - ФГ «Олена»), в якому просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2.8543 га з кадастровим номером 3521110100:02:000:0131, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди від 24 листопада 2022 року б/н до договору оренди землі, укладеного між нею та ФГ «Олена» 30 листопада 2012 року, зареєстрованого 14 вересня 2021 року, номер запису 44049856.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2.8543 га з кадастровим номером 3521110100:02:000:0131, яка розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області.

30 листопада 2012 року уклала з ФГ «Олена» договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 30 листопада 2022 року.

Починаючи з осені 2022 року, вона неодноразово зверталась до відповідача з повідомленням про небажання подальшої співпраці та просила повернути належну їй земельну ділянку одразу після закінчення строку договору оренди.

Однак, отримавши інформаційну довідку від 08 грудня .2022 року № 317162788, дізналась, що 14 вересня 2021 року державний реєстратор Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В. С. зареєстрував додаткову угоду від 24 листопада 2022 року б/н до договору оренди від 30 листопада 2012 року, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30 листопада 2030 року.

Посилаючись на те, що не підписувала жодних додаткових угод із ФГ «Олена», не бажала та не бажає подальшої співпраці з ним, а зазначені обставини порушують її права як власниці земельної ділянки, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2023 року у складі судді Гришака А. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ФГ «Олена» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0131, площею 2,8543 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди від 24 листопада 2022 року б/н до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 30 листопада 2012 року, зареєстрованої 14 вересня 2021 року, номер запису 44049856.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що порушення права власності позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ФГ «Олена» на підставі додаткової угоди, яку вона не укладала, а тому заявлені нею позовні вимоги про скасування державної реєстрації такої угоди опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення..

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ФГ «Олена» рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 не ставила питання про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення належної їй на праві власності земельної ділянки, апеляційний суд відмовив у позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Остащенко О. М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі № 125/702/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 154/883/19, від 20 серпня 2020 року в справі № 916/2464/19, від 03 листопада 2021 року в справі № 125/2053/18, від 10 листопада 2021 року в справі № 543/253/16-ц, від 01 грудня 2021 року в справі № 656/239/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 454/148/20, від 07 червня 2022 року в справі № 144/338/18, від 30 листопада 2022 року в справі №656/241/19-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Апеляційний суд безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм законодавства.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Остащенко О. М. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Гайворонського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 385/284/23 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 року справу № 385/284/23 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 07 грудня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 2,85 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0131, яка розташована на території Гайворонської міської ради Гайворонського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

06 січня 2012 року ОСОБА_1 уклала з ФГ Олена» договір оренди земельної ділянки строком на 10 років., який зареєстрований у Книзі 4 відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області 30 листопада 2012 року.

24 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ФГ Олена» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 0131, відповідно до пункту 3.1 якої термін дії договору оренди 20 років з дати укладання цього договору, тобто до 30 листопада 2032 року.

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що вказану додаткову угоду вона не підписувала, у зв`язку з чим просила зобов`язати усунути перешкоди у користуванні належної їй земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі № 125/702/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 154/883/19, від 20 серпня 2020 року в справі № 916/2464/19, від 03 листопада 2021 року в справі № 125/2053/18, від 10 листопада 2021 року в справі №543/253/16-ц, від 01 грудня 2021 року в справі № 656/239/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 454/148/20, від 07 червня 2022 року в справі № 144/338/18, від 30 листопада 2022 року в справі №656/241/19-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 , яка є власником спірної земельної ділянки, оспорювала факт укладення додаткової угоди від 24 листопада 2022 року до договору оренди землі 30 листопада 2012 року, на підставі якого термін дії договору оренди подовжено до 30 листопада 2030 року, та просила скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 24 листопада 2022 року б/н до договору оренди землі, укладеного між нею та ФГ «Олена» 30 листопада 2012 року. Зокрема, посилалась на те, що не підписувала жодних додаткових угод із ФГ «Олена», не бажала та не бажає подальшої співпраці з ним.

Апеляційний суд відмовив у позові через обрання позивачем неналежного способу захисту, виходячи з того, що позивачка не ставила питання про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення належної їй на праві власності земельної ділянки.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім».

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла. У зв`язку із цим відсутні підстави для кваліфікації додаткової угоди до договору оренди від 30 листопада 2012 року, якою подовжено термін його дії, як неукладеної.

Тому у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 24 листопада 2022 року до договору оренди землі, укладеного між нею та ФГ «Олена» 30 листопада 2012 року, зареєстрованого 14 вересня 2021 року, номер запису 44049856, належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту саме із зазначених підстав.

Суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, однак помилився з мотивами такої відмови. Тому постанову суду апеляційної інстанції належить змінити в частині мотивів такої відмови.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Представник ОСОБА_1 - адвокат Остащенко О. М. звернулася до Верховного Суду з клопотанням передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання мотивоване тим, що є необхідність відступлення від правових висновків, викладених у постановах від 18 листопада 2020 року в справі № 154/883/19, від 20 серпня 2020 року в справі № 916/2464/19, від 03 листопада 2021 року в справі № 125/2053/18, від 10 листопада 2021 року в справі №543/253/16-ц, від 01 грудня 2021 року в справі № 656/239/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 454/148/20, від 07 червня 2022 року в справі № 144/338/18, від 30 листопада 2022 року в справі №656/241/19-ц, які є такими, що не відповідають нормам статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, яка діяла на час ухвалення судових рішень в цій справі.

Згідно з частинами четвертою, п?ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до статті 403 ЦПК України клопотання має містити обґрунтування необхідності передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд вважає, що немає підстав для задоволення клопотання заявника про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки належного обґрунтування для відступлення від висновків, викладених у зазначених заявником постановах немає, Верховний Суд підстав, передбачених статтею 403 ЦПК України, не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , але допустив помилку при мотивуванні судового рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну постанови апеляційного суду й викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює постанову апеляційного суду, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141 270 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Осташенко Олесі Миколаївни про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково..

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

У решті постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов